Головна/Постковідний синдром
10.04.2024

Постковідний синдром

Постковідний синдром

Після перенесеної коронавірусної інфекції з’являються симптоми погіршення самопочуття, функціонування різних органів та систем? Лабораторні та інструментальні дослідження, всебічний підхід у лікуванні – запорука якнайшвидшого усунення наслідків хвороби.

Ви недавно перенесли COVID і помічаєте, що у вас скаче тиск? Чи часто болить голова, погіршився сон і знизилася працездатність? Ці та багато інших проявів після перенесеної хвороби вказують на розвиток постковідного синдрому та потребують звернення до фахівців. У разі звернення в TomoClinic ви зможете пройти всебічне обстеження та курс лікування постковідного синдрому за перевіреними протоколами доказової медицини.

Постковідний синдром — це поява симптомів погіршення самопочуття та функціонування різних органів та систем, які виникають протягом 12 тижнів та довше після перенесеної коронавірусної інфекції. Наслідки COVID з’являються приблизно у 20–40 % хворих. Посткоронавірусний синдром може виявлятися різними симптомами. Вони є постійними або виникають хвилеподібно й істотно порушують звичний спосіб життя.

У медичній літературі можна зустріти інші назви постковідного стану: «Post-COVID syndrome», «Long COVID» (або тривалий ковід).

Причини постковідного синдрому

Існує кілька гіпотез щодо розвитку цього ускладнення COVID і вивчення причин постковідного синдрому триває.

Фахівці виокремлюють кілька основних гіпотез:

  • Тромби.
    Збудник інфекції провокує запалення внутрішньої оболонки кровоносних судин і призводить до порушень у системі згортання крові. Тромбування судин спричиняє порушення в роботі найбільш кровопостачальних органів: головний мозок, щитовидна залоза, серце, надниркові залози, нирки, статеві залози тощо.
  • Нейротропність коронавірусу.
    Збудник спричиняє пошкодження цілісності клітин ЦНС та нервів, і ці ураження провокують широкий спектр неврологічних відхилень від панічних атак та погіршення сну до порушення дихання та серцевого ритму.
  • Пряме ураження органів вірусом SARS-CoV–2.
    Коронавірус безпосередньо порушує цілісність клітин кровоносних судин, легенів, головного мозку, серця, нирок, шлунка, кишківника та інших внутрішніх органів. Ушкодження призводять до порушення функцій систем та органів.
  • Збудник спричиняє надмірну імунну відповідь.
    Порушення у функціях імунітету призводить до розвитку аутоімунних реакцій, що супроводжуються збільшенням активації опасистих клітин та надмірним виділенням медіаторів, що провокують хронічні запальні процеси.

Органи мішені

Ознаки постковідного синдрому найчастіше пов’язані з ураженням певних систем та органів.

Легені

Ураження виявляються пневмоніями та пневмонітами, що тривають кілька тижнів, приблизно у 30–40 % пацієнтів. У віддаленому періоді в легенях виявляються фіброзні осередки та ателектази, які у разі масштабного ураження призводять до дихальної недостатності та інвалідизації. Для профілактики ускладнень усім пацієнтам із коронавірусною пневмонією рекомендується комплексна реабілітація та диспансерне спостереження у пульмонолога протягом 6–12 місяців.

Нервова система

Порушення в роботі нервової системи виникають через 2–3 тижні майже у кожного третього пацієнта. Постковідний стан проявляється відчуттями нестачі повітря, порушеннями засинання та сну, частими пробудженнями вночі, астенічними та депресивними станами. Астенічний синдром після COVID має особливий перебіг. Він проявляється зниженням працездатності, порушеннями сну, нестійким настроєм, погіршенням концентрації уваги, головним болем. Прояви астенії можуть доповнюватися вегетативними порушеннями у вигляді задишки, гіпергідрозу та тахікардії. Тривалий перебіг синдрому нерідко ускладнюється розвитком депресії.

ЛОР-органи

Вірусна інфекція спричиняє загострення хронічних ЛОР-патологій і після COVID багато пацієнтів звертаються до отоларинголога із загостренням гайморитів, синуситів, тонзилітів тощо. У деяких випадках після коронавірусної інфекції тривалий час наявне погіршення нюху, смаку та слуху.

Серцево-судинна система

Ускладнення можуть розвиватися у людей будь-якого віку, але найчастіше виникають у людей старше 50 років, які вже мають патології серця та судин. Через 2–3 тижні після перенесеного COVID може виникати нічим необґрунтована тахікардія, аритмія, стрибки тиску, значне зниження толерантності до навантажень, біль у серці та апатія. У деяких пацієнтів ці прояви виникають і зникають хвилеподібно протягом місяця, а для інших ці симптоми стають початком розвитку небезпечних наслідків постковідного синдрому, що призводять до постковідної інвалідизації.

Імунітет

Будь-яка вірусна інфекція здатна провокувати розвиток та загострення аутоімунних захворювань або спричиняти активацію таких дрімаючих вірусних інфекцій, як вірус Епштейн-Барр, герпес або цитомегаловіруси. У медичній літературі вже описані випадки розвитку ревматоїдного артриту або аутоімунного тиреоїдиту після коронавірусної інфекції. Саме тому пацієнтам із групи ризику рекомендується після перенесеного COVID звернутися до ревматолога, імунолога, ендокринолога або терапевта.

Шкіра та волосся

Після коронавірусної інфекції нерідко відзначається сухість шкіри, посилення проявів зморшок та висипання. У багатьох довго випадає волосся та змінюється його якість.

Органи зору

Хворобливі процеси при COVID спричиняють порушення кровообігу в судинах очей та можуть провокувати їхнє запалення. Згодом ці порушення здатні спричиняти погіршення гостроти зору (минуще або постійне) та інші офтальмологічні патології.

Печінка та жовчовидільна система

Коронавірус здатний спричиняти пошкодження клітин печінки, яке надалі призводить до порушення її функцій. Ймовірно, що ці наслідки можуть провокуватися і препаратами, що застосовуються для лікування, оскільки серед пацієнтів із тяжким перебігом інфекції ускладнення з боку печінки зустрічаються частіше.

Органи травлення

Вірус SARS-CoV–2 здатний уражати слизову оболонку та судини кишечника. У результаті у хворого з’являється нудота та блювання, діарея. Найчастіше такі симптоми постковідного синдрому виникають у дітей, а у дорослих з’являються рідше та проходять самостійно через 1–2 дні. Крім цього, негативний вплив на кишечник виявляється прийнятими для лікування ускладнень COVID антибіотиками, що порушують баланс кишкової мікрофлори.

Статеві органи

Даних про порушення в роботі статевих органів після перенесеної коронавірусної інфекції поки що мало, але вже зафіксовано випадки звернення пацієнтів із погіршенням лібідо, ерекції та інших змін у репродуктивній системі. Фахівці припускають, що ці ускладнення стають наслідком загального запального процесу та судинними ушкодженнями. Після лікування вони усуваються.

Ендокринна система

Поки даних про вплив коронавірусу на ендокринну систему недостатньо. Низка досліджень підтверджує, що ризик розвитку цукрового діабету після COVID зростає. За спостереженнями фахівців зміни в метаболізмі глюкози ймовірніші у людей із зайвою вагою, артеріальною гіпертензією, гіподинамією та іншими факторами.

Клінічні прояви постковідного синдрому

Найпоширенішими ознаками постковідного синдрому є такі симптоми:

  • задишка;
  • неповний вдих;
  • відчуття нестачі повітря;
  • спотворення, притуплення або втрата запаху та смаку;
  • важкість за грудиною;
  • головний біль;
  • стрибки тиску та пульсу;
  • тривале підвищення чи зниження температури;
  • суглобові та м’язові болі;
  • запаморочення;
  • порушення травлення;
  • порушення сну;
  • висипання, кропив’янка, капілярні сітки;
  • випадіння волосся;
  • інтенсивна слабкість;
  • зниження концентрації уваги та пам’яті;
  • панічні атаки.

Спостерігається варіабельність симптомів постковідного синдрому. Тривалість їхньої наявності індивідуальна. Але в більшості випадків постковідна терапія допомагає усувати наслідки COVID.

Діагностика постковідного синдрому

План діагностики постковідного синдрому складається терапевтом або пульмонологом індивідуально для кожного пацієнта, і до нього можуть входити такі лабораторні та інструментальні дослідження:

  • тест крові на антитіла до коронавірусу;
  • загальний аналіз крові;
  • коагулограма;
  • дослідження крові на: С-реактивний білок, феритин, D-димер, фібриноген, МНВ, АЧТЧ, ПІ, ліпідограму, загальний білірубін, АЛТ, АСТ, вітамін D, гормони щитовидної залози тощо;
  • аналізи сечі: загальний креатинін, загальний білок, сечовина, калій, хлориди, натрій;
  • спірографія;
  • КТ легень;
  • УЗДГ судин ніг;
  • ЕКГ;
  • УЗД серця;
  • УЗД органів черевної порожнини тощо.

У разі виявлення порушень певних органів та систем пацієнту призначаються консультації пульмонолога, невролога, гепатолога, гастроентеролога, кардіолога, ревматолога та інших профільних фахівців.

Лікування постковідного синдрому

Для відновлення після коронавірусу всім пацієнтам рекомендується немедикаментозна реабілітація:

  • дихальні вправи;
  • поступове розширення рухового режиму;
  • заняття ходьбою, гімнастикою та плаванням;
  • смакові та нюхові тренінги;
  • санаторно-курортне лікування.

У разі розвитку постковідного синдрому рекомендації щодо лікування надаються профільними фахівцями.

Для лікування постковідного синдрому потрібний всебічний підхід. Мета терапії визначається персонально після проведення діагностики та може спрямовуватись на отримання таких результатів:

  • профілактика тромбозів та тромбоемболій, поліпшення лімфо- та кровообігу;
  • усунення симптомів пневмонії, покращення газообміну, дренажної функції бронхів, розсмоктування ділянок ущільнення та набряку легеневої тканини;
  • профілактика та відновлення функцій головного мозку, серця, нирок, печінки, кишечника та інших органів;
  • усунення порушень сну, тривожності, панічних атак, стресу, депресії;
  • підвищення витривалості;
  • усунення м’язової слабкості.

До плану лікування постковідного синдрому вносяться медикаментозні методи та дієтотерапія, активно застосовується фізіотерапія. Тривалість терапії визначається індивідуально.

При постковідному синдромі реабілітація допомагає усувати наслідки хвороби в більшості випадків. Вона повинна починатися якомога раніше і проводитися фахівцями.

Профілактика постковідного синдрому

Єдиним способом профілактики постковідного синдрому є виконання всіх рекомендацій лікаря під час лікування COVID. Вакцинація допомагає значно знизити ризик постковідного синдрому. Для профілактики зараження вірусом SARS-CoV–2 в Україні застосовується декілька вакцин. Отримання імунітету забезпечується запровадженням двох доз із певним інтервалом.

Пам’ятайте! Тільки вакцинація може захистити від тяжкого перебігу COVID та знизити ймовірність небезпечних ускладнень.

Який лікар лікує постковідний синдром?

У вас розвинувся постковідний синдром і ви шукаєте досвідчених фахівців для боротьби з ним? Ефективний курс лікування постковідного синдрому в Києві можна провести у TomoClinic, яка розташована у Голосіївському районі. Звернутися до фахівців можна, зателефонувавши в клініку за вказаним на сайті номером або заповнивши спеціальну форму онлайн-запису або замовлення зворотнього дзвінка.

Відповіді на часто задавані запитання

Можливо, ви знайдете відповіді на запитання, що Вас цікавлять

  • Тривалість та тяжкість постковідного синдрому багато в чому залежить від тяжкості перенесеної коронавірусної інфекції. У легких випадках він триває недовго, і симптоми самоусуваються через кілька днів. У тяжких випадках прояви зберігаються протягом 12 та більше тижнів.

  • Розвиток постковідного синдрому спостерігається часто та виявляється майже у 20–40 % хворих. Ступінь тяжкості проявів багато в чому визначається тяжкістю перебігу інфекції. Також ймовірність постковідних ускладнень зростає при хронічних захворюваннях.

 Дякуємо, що дочитали до кінця
Дякуємо, що дочитали до кінця Будемо раді, якщо скопіюєте посилання клікнувши на “Поширити матеріал” та розкажите про цю статтю вашим друзям.
news img

Залишились питання?

Поставте своє питання і ми відповімо на нього найближчим часом

    запит київ
    До верху