Рак жовчного міхура

Симптоми

Часто ознаки пухлин у жовчному міхурі схожі із симптомами захворювань печінки. Зверніть увагу, якщо спостерігаються наступні ознаки.

• Жовтяниця. Шкіра і очні яблука набувають характерного жовтого відтінку, з’являється свербіж шкіри.
• Зміна кольору сечі. Вона стає блідною або темнішою, ніж раніше.
• Різка втрата ваги без видимих ​​причин, стійка відсутність апетиту.
• Деякі пухлини можна промацати при пальпації. І тут у животі відчувається шишка чи ущільнення різного розміру. Виникає зміна температури тіла, вона підвищується і мало спадає.
• Характерними для раку в жовчному міхурі є симптоми з боку шлунку та черевної порожнини:
• Гострий біль у всьому животі.
• Тягне біль у правій частині живота.
• Постійно здутий живіт.
• Знебарвлення калу.
• Нудота та блювання, розлади травлення.

Додаються загальні симптоми раку — постійна млявість та втома, зміни в аналізах крові. Сам жовчний міхур, а також печінка можуть збільшуватись у розмірах, запалюються жовчні протоки.

За будь-яких негативних проявів зверніться до лікаря, щоб провести діагностику та підібрати спосіб лікування.

Види

У більшості випадків пухлина в жовчному міхурі — це аденокарцинома. Такий тип раку починається в залізистих клітинах, що вистилають багато поверхонь тіла, у тому числі печінку і жовчний міхур.

Серед типів аденокарциноми можна назвати наступні.

• Папілярна аденокарцинома (папілярний рак жовчного міхура). Клітини пухлини мають вигляд пальцеподібних виступів. Такий рак рідко поширюється на печінку та лімфатичні вузли, має добрі прогнози до лікування.
• Аденосквамозна карцинома, що складається із залізистих та плоских клітин. Вона зустрічається набагато рідше.

Крім цих типів раку жовчного міхура зустрічаються інші.

• Карцинома жовчного міхура розвивається у пацієнтів на фоні інших патологій. Часто це пов’язано з кальцифікацією органу при хронічному холециститі. Практично всі хворі з карциномою жовчного міхура (70-90%) мають сечокам’яну хворобу.
• Холангіокарцинома вражає переважно позапечінкові жовчні протоки, може переходити на печінку.

Під час обстеження жовчного міхура можна виявити поліпи. Як правило, це доброякісні пухлини, але вони вимагають спостереження та лікування.

Типи раку щодо його ознак

Додатково виділяють форми раку жовчного міхура залежно від перебігу захворювання та симптомів.

• Жовтяничний тип. Починається поступова інтоксикація організму, симптоми наростають, переходять у жовтяницю, біль у правому підребер’ї прогресує.
• Пухлинна форма. Больовий синдром проявляється разом із загальними ознаками онкологічної хвороби – втрата апетиту, зниження ваги, лихоманка тощо.
• Диспепсичний тип. Виражені симптоми з боку шлунково-кишкового тракту та черевної порожнини — здуття, метеоризм та інші.
• Септична форма. Виникають абсцеси, запалення жовчних протоків.
• Німа форма. Пухлина жовчного міхура довго не проявляється, а симптоми виявляються з боку інших органів, коли в них вже почалися метастази.

Стадії

Виділяють 4 основні стадії раку жовчного міхура залежно від того, наскільки поширилася пухлина та які життєво важливі органи вона зачепила. Найнебезпечнішим варіантом є рак, який вражає печінку.

0 (in situ) – Усередині слизової оболонки виникають аномальні клітини, які можуть стати раковими.

I – Рак виникає у слизовій оболонці жовчного міхура і може перейти на м’язовий шар стінки органу.

II, IIA – Рак поширився на сполучну тканину у стінці жовчного міхура на протилежному боці від печінки.

IIB – Пухлина поширилася на сполучну тканину в стінці жовчного міхура на боці поруч із печінкою, але ще не проникла до неї.

III, IIIA – Рак поширився через сполучну тканину жовчного міхура. Пухлина може вражати прилеглі органи – печінку, шлунок, тонку кишку, підшлункову залозу і т. і.

IIIB – Пухлина перейшла на м’язи, сполучну тканину, серозну оболонку та прилеглі органи. Також рак зачіпає лімфатичні вузли поруч із печінкою та жовчним міхуром.

IV, IVA – Пухлина вражає вени та артерії, а також 1-2 органи, крім печінки. Може вражати 1-3 лімфатичні вузли біля печінки та жовчного міхура.

IVB – Пухлина проникає в інші органи та структури, вражає печінку, очеревину та понад 4 лімфовузли.

Підходи до лікування різних стадій раку жовчного міхура можуть відрізнятися. Тож потрібна точна діагностика.

Діагностика 

При діагностиці пухлин жовчного міхура, стану печінки та жовчних протоків використовують два напрями методів: лабораторні аналізи та інструментальні дослідження.

Лабораторна діагностика

• Біохімічний аналіз крові для виявлення речовин, які вказують на пухлину.
• Функціональний тест печінки. Вимірювання рівня деяких речовин, що виділяє печінка. Порушення норми цих показників може говорити про наявність раку жовчного міхура чи печінки.
• Аналіз карциноембріонального антигену (СЕА чи РЕА). Речовина, що виступає онкомаркером у діагностиці раку жовчного міхура.
• Визначення онкомаркера CA 19-9. Ця речовина виробляється клітинами епітелію ШКТ. Підвищення його рівня крові може говорити про рак жовчного міхура або підшлункової залози.

Інструментальні методи діагностики

• УЗД черевної порожнини.
• КТ і МРТ — методи, що дозволяють оцінити розмір пухлини, її точну локалізацію, стан прилеглих органів: печінки, шлунку, тонкої та товстої кишки.
• Холангіографія — дослідження, що дозволяє оцінити стан жовчних протоків, виявити їх звуження або закупорку. Холангіографію можна провести за допомогою різних способів: наприклад, використовуючи томограф чи ендоскоп.
• Біопсія — відбір тканини жовчного міхура для визначення злоякісності пухлини.
• Діагностична лапароскопія — операція, під час якої робиться невеликий розріз на черевній порожнині, проводиться огляд жовчного міхура, печінки, жовчних протоків.

Будь-які види діагностики визначає лікар, залежно від ситуації. Після обстеження організму підбирають найефективніший метод лікування.